Сторінки

вівторок, 8 серпня 2017 р.

Норвегія. Довга дорога на Північ. День Перший.

З Норвегією у нас якось ніяк не складалося. Вона постійно вислизала з рук. Років зо два тому ми, здавалось би, спіймали її - купили білети на літак, забронювали машину, але з поважних причин довелося все відмінити. І от цього року ми таки вирішили довести справу до кінця. Плани у нас наполеонівські - хочемо побачити ВСЕ. Але як виявилося згодом, Норвегія - далеко не та країна, яку так просто можна побачити всю і відразу. Без машини в Норвегії - ні туди, ні сюди, однак і з машиною особливо далеко не заїдеш. Тому щоб побачити максимально багато, ми обрали гібридний спосіб пересування по країні: переліт в Осло + декілька внутрішніх перельотів + автомобіль + пороми + потяг + власні ноги.. Коли всі пазлики зібралися в менш-більш чітку картинку, ми задумались.. Надто вже авантюрно з двома малюками! Але діватись було нікуди - нас кликала у мандри дорога :)

Ранок. Нарешті зібрали всі речі. Пора їхати в аеропорт. А тим часом пригоди чатували на нас прямісінько за порогом квартири. Тільки-но вивезли тлустеньку, добре утрамбовану валізу за поріг, як у неї.. відвалилася ручка! У нас був трохи шок, бо тепер з нею ні туди ні сюди. Часу перепаковувати речі нема. Є, звісно, "запасна" коротка ручка, однак вона до біса незручна. Отак волочиш за то нещастя ту валізу, а вона боляче лупить по п'ятах. А її ж то волочити і волочити півсвіту.. Але в такі моменти розумієш, що ручка - це ще пів біди і дякувати треба, що колесика у валізи не повідвалювалися! Бо без коліс, хоч і з ручкою, було б куди веселіше :)

А тим часом наш рейс Відень-Осло серйозно затримувався. Все відбувалося як в сповільненому кіно. Але нарешті, нарешті ми приземлилися в Осло! Хоч аеропорт тут і невеличкий, однак поки почнуть вивантажувати багаж, поки на доріжці виловиш валізу, поки дитяче автокрісло.. Так, стоп! А де автокрісло?? Нема.. Добре, що хоч багатостраждальна валіза прилетіла з нами! Чекаємо до останнього - автокрісло на доріжці так і не з'являється.. А щоб його!.. Біжимо на наступний літак. І це ж треба було тягти те автокрісло з Відня, щоби по дорозі воно загубилося! Ну і нехай.. Добре, що встигли на свій літак до Буде! Ось вони! Наче ножем посічені норвезькі острови!


Ось ми і в Буде (норв. Bodø) - портовому містечку Норвегії. Аж тепер нам спішити нікуди! Літаки та аеропорти залишились позаду.


Але це ще далеко не кінець на сьогодні! Наша кінцева точка - Лофотенські острови. До них ми допливемо поромом. А до порому у нас ще ціла гора і маленький вагончик часу плюс декілька кілометрів хотьби. Тому спішити нам нікуди. Підемо пішки, будемо формувати перше враження від нової країни. А так як австрійська спека закінчилась, а норвезька прохолода змусила одягати на себе теплі речі, то наша валіза значно полегшала і вже не так боляче била по щиколотках :) Отак ми і пішли собі неспішно вздовж узбережжя..


Ми практично на місці. На годиннику 23:25, на вулиці - ледь сутеніє. 


А далі були довгі години чекання. Ми розважалися та коротали час як могли, однак в кінці кінців сон зморив всіх: кого на столі, переоблаштованому нами під ліжко, кого на крісліх, кого сон лише наздоганяв у вертикальному положенні :) Здавалося, що пройшла ціла вічність, поки пором таки приплив і зомбо-люди піднялися на його борт :).. Декілька годин в дорозі і ось ми на Лофотенських островах!


Але навіть це ще не кінець! Забираємо орендовану в шарашкіній конторі машину і їдемо ще близько години до орендованого будиночоку. По дорозі нам трапляються красиві місця, але навіть мені вже не до того, страшенно хилить на сон. 

Після такого епічного добирання ми врешті опиняємося за полярним колом, де літом сонце не ховається за горизонт взагалі, тому складається враження, що ми вписалися в світловий день, хоча насправді ой як далеко вилізли за його межі :)

В будиночку за допомогою завбачливих важких темних занавісок робимо собі ніч і засинаємо як немовлята :)

Немає коментарів:

Дописати коментар