З одного боку хочеться сказати "Обов'язково заїдьте до Колочави, мандруючи Закарпаттям!", а от з іншого боку.. згадуючи ті шалені "псевдодороги", якими ми добиралися туди.. Одним словом, вирішувати вам :) А їхали ми в Колочаву з однією метою - відвідати музей «Колочавської вузькоколійки», а попали на 10 музеїв та 50 історичних пам'яток :) Унікальне село, подивитись є на що. Люди тут привітні, балакають, правда, досить специфічною мовою, проте порозумітися можна.
А от вам і карта зі всіма визначними місцями:
Спитали місцевого жителя, як добратися до вузькоколійки, а він почав якось трошки неспокійно і абсолютно незрозуміло балакати-жартувати. Побачивши це, підійшов інший мужчина, який чистою українською пояснив першому чувачку, що так поводитись з туристами некрасиво, прочитав йому коротеньку лекцію, а потім звернувся і до нас: розпитав звідкіля ми, почувши, що зі Львова, зауважив, що останнім часом значно зросла кількість львівян-туристів. Приємний такий привітний дядько.
Пам'ятник заробітчанам. Відображає, нажаль, сумну реальність..
Ще один музей. З танком на верху і червоним прапором.
Музей на той момент був "частково відкритий": через двері-грати, зачинені на колодку, можна було заглянути всередину та сфотографувати, власне, нутрощі музею
Хотілось би спробувати стрельнути собі з такого кулемета!
Музей "Старе Село"
Справді чудовий музей - одна із родзинок Колочави.
Школа
Майже в кожну хатинку можна зайти та подивитись, як вона виглядає зсередини. Так як обходили будиночки самотужки, без екскурсоводів, то, нажаль, нічого детального про них розказати не зможу.
І ось вона, наша вузькоколійка! та, заради якої ми і поїхали в Колочаву!
Кажуть, потяг ще справний, їздить на вугіллі! Але тільки по великих святах :) Так що нам покататися так і не вдалося :)
А ось і зупинка. Вона ніби натякає, що пора вирушати знову у дорогу :)
Немає коментарів:
Дописати коментар